Матеріал статті розкриває одне із проблемних питань дисертації автора «Професійна підготовка фахівців сфери обслуговування до організації спортивно-оздоровчого туризму». У статті вивчено стан підготовки спеціалістів з активного туризму у контексті підготовки фахівців з туризму. Цілі статті: проаналізувати структуру освітніх програм за спеціальністю 242 Туризм щодо наявності дисциплін зі спортивно-оздоровчого (активного) туризму; надати кількісну та якісну характеристику освітнім компонентам досліджуваного напряму. Проаналізовано сорок одну освітню програму, навчальні плани, робочі програми дисциплін і практик за напрямом активного туризму. Критерії аналізу: наявність в освітній програмі пропозиції професії інструктора спортивно-оздоровчого туризму; наявність спеціалізованих освітніх компонентів, що формують необхідні компетентності. З’ясовано, що обов’язкові освітні компоненти пропонують шістнадцять закладів; у контексті дисциплін вільного вибору – тринадцять закладів вищої освіти; спеціалізована практика (туристичний похід) – лише п’ять закладів. Двадцять чотири заклади пропонують працевлаштування інструктором спортивно-оздоровчого туризму, але не всі з них забезпечують опанування відповідних знань, умінь та навичок. З кожним роком зменшується кількість освітніх програм де дисципліни зі спортивно-оздоровчого туризму є обов’язковими. Така картина вказує на протиріччя між вимогами держави щодо підтримки та популяризації здорового способу життя нації і підготовкою фахівців туристичної галузі у цьому напрямі. Причиною таких розбіжностей вбачаємо у популяризації міжнародного рекреаційного туризму; наявності (відсутності) фахівців-практиків зі спортивно-оздоровчого туризму на профільних кафедрах; обмеженому матеріально-технічному забезпеченні профільних кафедр щодо організації теоретичної та практичної підготовки фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму

туристична освіта, професійна підготовка, активний туризм, спортивно-оздоровчий туризм, освітня програма