У статті досліджуються шляхи оптимізації професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Метою статті є актуалізація спрямування музичного виконавства майбутніх педагогів-музикантів в оздоровчо-розвивальний напрямок. У дослідженні використовуються методи теоретико-критичного аналізу, синтезу, абстрагування, конкретизації тощо. Загальновідомо, що традиційна виконавська підготовка педагогівмузикантів складається з інтелектуально-когнітивного, творчо-інтерпретаційного та операційно-виконавського компонентів. В умовах повоєнного часу особливої актуальності набуває музично-оздоровча складова виконавської підготовки майбутніх педагогів-музикантів. Вона реалізується крізь призму формування вміння імпровізованої (спонтанної) музичновиконавської діяльності та вольової саморегуляції виконавця. Методичними прийомами інструментальної імпровізації є: спонтанне музикування на елементарних музичних інструментів, ритмічний супровід відомих музичних композицій, музичний імпровізований супровід казок, вистав, створення образів природи (шум дощу, лісу, дзюрчання струмка тощо). До методичних вправ вокальної імпровізації відносяться вокальні запитання-відповіді, музична бесіда, діалог, вправи на завершення певної мелодичної фрази або відомої мелодії, пісні, поспівки тощо. Вміння ритмічної імпровізації формується за допомогою різноманітних методів та прийомів «гри на тіло» – body percussion. Розвиток вольової саморегуляції під час виконавської діяльності досягається за допомогою гри або співу перед уявною аудиторією, в ансамблі, збільшення досвіду концертних виступів на різних сценічних майданчиках, установки на успіх, виставляння уявної «стіни» між виконавцем і слухачами, словесно-образних навіювань, дихальних вправ тощо. Висновки нашого дослідження: оздоровчорозвивальний напрямок виконавської діяльності майбутніх педагогів-музикантів є ефективним засобом оптимізації музичнопедагогічної освіти України згідно вимог часу

вокальна, інструментальна, ритмічна, імпровізація, вольова саморегуляція