Питання професійної підготовки майбутніх учителів хореографічних дисциплін завжди викликали інтерес дослідників. У низці історико-педагогічних, експериментальних досліджень висвітлюються питання підготовки, формування готовності фахівців з хореографії. Однак значного попиту серед учених набувають компаративні дослідження, де порівняння та зіставлення досвіду провідних країн світу з підготовки того чи того фаху є прогресивним та сприяє адаптації кращих зразків практики в роботу ЗВО. Підготовка майбутніх учителів хореографії в Китайській народній республіці викликає інтерес з точки зору традицій, які впродовж сторіч накопичувалися в цій країні. На підставі вивчення літератури авторами статті визначено, що підготовка майбутніх учителів хореографії до професійної діяльності становить собою інтегральне, цілісне утворення особистості фахівця, яке включає в себе готовність до здійснення професійної діяльності на основі спеціальних хореографічних знань (історія, теорія та практика хореографічного мистецтва, методика виконання та викладання різних видів хореографії (класичний, сучасний, народно-сценічний танець тощо), сучасні напрями хореографічного мистецтва); умінь (балетмейстерські вміння, уміння використовувати основи теорії та методології хореографії в інноваційній професійній діяльності, імпровізувати, проєктувати і здійснювати освітній процес хореографічного навчання з урахуванням соціокультурної ситуації та рівня розвитку хореографічних здібностей дитячого хореографічного колективу в системі освіти в реальному та віртуальному середовищі, критично ставитися до модних танцювальних течій, створювати танцювальний репертуар різного рівня складності відповідно до соціальних та культурних потреб суспільства); навичок (художньо-творчі, художньо-естетичні, художньо-ментальні, художня грамотність, командотворення, саморозвиток на основі рефлексії результатів своєї професійної діяльності, здатність користуватися освітньо-комунікаційними технологіями, знаходити та використовувати інформацію з різних джерел (електронних, письмових, архівних та усних); професійноособистісних якостей (творча самостійність, виконавська та емоційно-образна мобільність, сценічна імпровізація, толерантність, емпатійність, духовність тощо). Визначено, що, крім означених угорі знань, умінь, навичок та якостей, компетентнісну парадигму майбутнього вчителя хореографії становлять культурна, крос-культурна, мистецька, професійно-художня та художньо-сценічна компетентності

компетентність, підготовка, учитель, хореографія, КНР