Анотація
Дослідження присвячено аналізу університетських форм соціальних інновацій, необхідних у період війни та для післявоєнного відновлення України. Методи. У процесі дослідження використовувалися методи теоретичного пошуку, історичний, абстрактно-логічний, порівняльний та описовий. Результати. Дано оцінку можливим формам розвитку соціальних інновацій на базі ЗВО України, а саме соціальному підприємництву, аутрич діяльності університетів та соціально орієнтованим моделям навчання. Здійснено аналіз рейтингових ЗВО України щодо впровадження соціальних інновацій у науковоосвітній процес. Наведено приклади впровадження результатів соціально спрямованого навчання, які забезпечують суспільні запити, пов’язані з війною. Розроблено науково-методичні рекомендації для ЗВО щодо підвищення якості науково-освітнього процесу за допомогою соціальних інновацій у період післявоєнного відновлення України. Висновки. Результати дослідження демонструють підвищення ролі ЗВО у впровадженні соціальних інновацій як методу післявоєнної відбудови України та налагодження партнерських відносин із зовнішніми учасниками, у тому числі на міжнародному рівні
Ключові слова
заклад вищої освіти, соціальна інновація, соціально спрямоване навчання, рекомендації, післявоєнне відновлення України
Використані джерела
1. Abreu, M., Demirel, P., Grinevich, V., & Karataş-Özkan, M. (2016). Entrepreneurial practices in research-intensive and teaching-led universities. Small Business Economics, 47(3), 695-717.
2. Berkeley SkyDeck. (2023). Retrieved from https://skydeck.berkeley.edu/.
3. Cruz, P. (2018). Social innovation and higher education in the BRICS (1): A background overview. Rio de Janeiro: BRICS Policy Center.
4. Durkheim, E. (1933). The division of labor (G. Simpson, Trans.). New York: Macmillan.
5. Durkheim, E. (1960). Sociologist: De la division du travail social. Presses Universitaires de France.
6. Etzkowitz, H. (2003). Research groups as ‘quasi-firms’: The invention of the entrepreneurial university. Research Policy, 32(1), 109-121. doi: 10.1016/S0048-7333(02)00009-4.
7. Lebish, M. (2018). STU wins Ashoka Award for innovation in higher education. Retrieved from https://www.stu.edu/news/stu-wins-ashoka-award-for-innovation-in-higher-education/.
8. Ministry of Education and Science of Ukraine. (2023). Retrieved from https://mon.gov.ua/ua/osvita/profesijnotehnichna-osvita/reforma-profesijnoyi-osviti/derzhavno-privatnepartnerstvo-ta-dualna-osvita/dualna-osvita.
9. MIT delta (2023). Retrieved from https://entrepreneurship.mit.edu/accelerator/program/
10. Momot, N. (2022). Development of the educational process in war-time through dual education. Scientific Notes of “KROK” University, 3(67), 103-113. doi: 10.31732/2663-2209-2022-67-103-113.
11. Moulaert, F., MacCallum, D., Hillier, J., & Haddock, S. V. (2009). Social innovation and territorial development. Ashgate Publishing Limited.
12. Mulgan, G., Tucker, S., Rushanara, A., & Sanders, B. (2007). Social innovation: What it is, why it matters, and how it can be accelerated. Retrieved from https://youngfoundation.b-cdn.net/wp-content/uploads/2012/10/Social-Innovation-what-it-is-why-it-matters-how-it-can-be-accelerated-March-2007.pdf?x55643.
13. Murray, R., Caulier-Grice, J., & Mulgan, G. (2010). The open book of social innovation. Retrieved from https://youngfoundation.org/wp-content/uploads/2012/10/The-Open-Book-of-Social-Innovationg.pdf.
14. OECD. (2009). Retrieved from https://www.oecd.org/fr/cfe/leed/forum-social-innovations.htm.
15. OECD. (2011). Retrieved from https://www.oecd.org/cfe/leed/social-economy/social-entrepreneurship.htm.
16. Phills, J., Deiglmeier, K., & Miller, D. T. (2008). Rediscovering social innovation. Stanford Social Innovation Review. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/242511521_Rediscovering_Social_Innovation
17. Rothaermel, F.T., Agung, S.D., & Jiang, L. (2007). University entrepreneurship: A taxonomy of the literature. Industrial and Corporate Change, 16(4), 691–791. doi: 10.1093/icc/dtm023.
18. The Young Foundation. (2012). Retrieved from https://youngfoundation.org/wp-content/uploads/2012/12/TEPSIE.D1.1.Report.DefiningSocialInnovation.Part-1-defining-social-innovation.pdf.
19. Trencher, G., Yarime, M., McCormick, K.B., Doll, C.N.H., & Kraines, S.B. (2014). Beyond the third mission: Exploring the emerging university function of co-creation for sustainability. Science and Public Policy, 41(2), 151–179. doi: 10.1093/scipol/sct044.
20. Urdari, C., Farcas, T., & Tiron Tudor, A. (2017). Assessing the legitimacy of HEIs’ contributions to society: The perspective of international rankings. Sustainability Accounting, Management and Policy Journal, 8(2), 191–215. doi: 10.1108/SAMPJ-12-2015-0108.
21. Weber, M. (1930). The Protestant ethic and the spirit of capitalism. Allen and Unwin.
22. Westley, F., & Antadze, N. (2010). Making a difference: Strategies for scaling social innovation for greater impact. The Innovation Journal: The Public Sector Innovation Journal, 15(2), article number 2.
23. Yatsun, O.M. (2018). Higher education as an agent of social innovation. Retrieved from http://protedu.org/profspilka.kiev.ua-publikacii-novyny-4834-vischa-osvta-yak-agent-socalnih-nnovacy-html.
